Доктор радить,консультує,інформує
Департамент охорони здоров’я облдержадміністрації
Дніпропетровський обласний центр здоров’я
Що треба знати про профілактичні щеплення
Кожну людину оточує світ мікроорганізмів, які можуть викликати інфекційні хвороби, іноді серед значної частини населення земної кулі. Такі хвороби часто приводять до масової загибелі людей.
Вакцинація - найкращий метод захисту від інфекційних захворювань.
Профілактика за допомогою вакцин спрямована саме проти тих інфекцій, які спричиняють тяжкі захворювання та викликають смертельні випадки. Вакцини містять або дуже ослаблені мікроорганізми, або вбиті, або ж їх окремі складові. Коли їх вводять до організму, імунна система продукує спеціальні білкові молекули – антитіла та спеціальні клітини. Саме вони і відповідають в організмі людини за стійкість до інфекцій, тобто імунітет.
Відомо, що принципи вакцинації використовували ще в Древньому Китаї. В сучасній історії перше щеплення було зроблено у 1796 році. Англійський лікар Едвард Дженнер ввів 8-річному Джеймсу Фіппсу вакцину, яка містила віруси коров’ячої віспи. Хлопчик не захворів на натуральну віспу. У 1980 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про повну ліквідацію цієї небезпечної інфекції. Віспа перестала існувати на планеті завдяки щепленням.
У країнах 3-х регіонів (Американського, Західно-Тихоокеанського та Європейського) завдяки щепленням ліквідований „дикий” штам поліовірусу, що викликає надзвичайно тяжке захворювання – поліомієліт, від якого залишаються у 100% випадків паралічі. І навпаки, на території Таджикистану, де останніми роками не проводилася вакцинопрофілактика поліомієліту реєструються спалахи цієї тяжкої хвороби серед дітей, утому числі із смертельними випадками, і зареєстровані випадки завезення інфекції на територію Росії.
Завдяки масовим щепленням успішно побороли у 90-ті роки епідемію дифтерії до поодиноких (спорадичних) випадків.
Яскравим прикладом ефективності вакцинації є щеплення проти епідемічного паротиту (у народі „свинка”).
На сьогоднішній день вакцинаціями охоплено 80% дитячого населення світу, що сприяє порятунку щорічно 3 млн. життів.
Термін введення вакцини та мінімальні інтервали між щепленнями в Україні регламентує Національний календар щеплень, який відповідає Європейським стандартам.
У день призначення профілактичного щеплення, безпосередньо перед його проведенням, проводиться медичний огляд з обов’язковим вимірюванням температури тіла для виключення гострого захворювання.
Профілактичні щеплення проводяться тільки одноразовими або самоблокуючими шприцами.
Будь - яке щеплення є в сотні разів безпечнішим, ніж захворювання, від якого воно захищає!
БЕСІДА «Обережно обмороження»
Зима – дуже підступний час року. До найбільш розповсюджених і важких випадків по своїх наслідках відносяться відмороження. Основною причиною ушкодження тканин є стійкі зміни в кровоносних судинах, викликані їх тривалим спазмом, що являє собою захисну реакцію організму на переохолодження. Відмороження може відбутися не тільки в морозну погоду, але і при температурі, близької до нульової. Для цього досить збігу таких факторів, як вологе повітря, низька температура і холодний вітер. відмороженню сприяють носіння тісного взуття що затрудняє кровообіг одягу, взуття і рукавичок, а також ослаблення організму в результаті хвороби, крововтрати, стан сп'яніння.
При тривалому перебуванні людей (особливо незагартованих і чуттєвих до холоду) у таких умовах механізми природної саморегуляції організму утрачають свою здатність підтримувати нормальну температуру периферичних ділянок тіла. У них поступово сповільнюється, а потім припиняється кровообіг. Настає момент, коли організм уже не може протистояти впливу холоду і в тканинах відбуваються глибокі зміни, що ведуть до загибелі (омертвінню) кліток. Ознакою небезпеки стану здоров’я
Відмороженню найчастіше піддаються пальці рук і ніг, вуха, ніс і щоки. По характері поразки розрізняють 4 ступеня відмороження. Перша, найбільш легка, характеризується тим, що після зігрівання на ураженій ділянці розвивається набряк, шкіра стає синюшною. При другий, більш тяжкого ступеня відмороження, на шкірі з'являються міхури, наповнені прозорою рідиною. Третій ступінь – важка: міхури, що утворилися на шкірі, містять кров'янисту рідину, а через кілька діб на уражених місцях виникає некроз (омертвіння). При четвертої, украй важкого ступеня уражається не тільки шкіра, але промерзають і м'які тканини і навіть кістки.
Перша допомога
Ступінь і вага відмороження залежать від тривалості впливу факторів, що ушкоджують. Тому постраждалого потрібно якомога швидше зігріти, помістити в тепле приміщення, напоїти гарячим чаєм чи кавою, дорослому дати небагато алкоголю. При відмороженні 2-4-й ступеня потерпілого треба негайно тепло укутати і відправити в лікувальне заклад. Запізніле звертання до лікаря, особливо при важкому відмороженні, чревате дуже небезпечними наслідками, аж до ампутації відморожених ділянок.
При більш легких ступенях відмороження до відправлення потерпілого в лікувальний заклад до прибуття лікаря відморожену кінцівку варто занурити в теплу воду ( до відмороженої ділянки прикласти теплий водяний компрес) і дуже обережно розтерти відморожену ділянку до почервоніння шкіри і відновлення її чутливості, після чого накласти асептичну пов'язку. Вода повинна бути не гарячою, а ледве теплої чи кімнатної температури.
Ні в якому разі не можна занурювати відморожену кінцівку в холодну воду: це може привести до подальшого інтенсивного охолодження і лише погіршити становище. Не можна також розтирати відморожену частину тіла снігом. Сніг складається з кристаликів льоду з дуже гострими краями, що можуть сильно зашкодити шкіру при розтиранні. Вовняну тканину при розтиранні теж краще не застосовувати : вовна здирає шкіру, викликає роздратування й утворює садна. Згодом це може привести до синців, екземи, інфекції.
Підлеглі відмороженню ділянки тіла особливо чуттєві до холоду, тому надалі їх потрібно ретельно оберігати від впливу. Велике значення в профілактиці відмороження має вироблення стійкості до холоду шляхом загартовування організму. У людей звиклих до холоду, тепло в організмі утворюється більш інтенсивно. Це забезпечує краще кровопостачання шкіри і підвищує стійкість організму до переохолодження. . Щоб уникнути відмороження, необхідно в холодну, морозну погоду надягати теплий одяг, правильно підібране утеплене, непромокальне взуття, а в сильний мороз – валянки або теплі черевики на 1-2 розміри більше з товстими носками.
Кір - вірусна хвороба
Кір - вірусна хвороба що характеризується лихоманкою, млявістю, слабкістю, головним болем, висипом, ураженням кон'юнктиви і нежиттю.
Джерелом інфекції є тільки хвора людина. Передача інфекції відбувається повітряно-краплинним шляхом. Особи, які не хворіли на кір і нещеплені проти неї, залишаються високо сприйнятливими до кору протягом усього життя і можуть захворіти в будь-якому віці.
Імунітет після перенесеної природної корової інфекції стійкий. Повторні захворювання на кір зустрічаються рідко. Імунітет після щеплень більш короткочасний (через 10 років після щеплення лише у 36% вакцинованих зберігаються захисні титри антитіл).
Інкубаційний період триває 9-11 днів.
Початковий період характеризується підвищенням температури тіла до 38-39 ° С, розбитістю, загальним нездужанням, зниженням апетиту. Посилюється нежить, з'являється грубий "гавкаючий" кашель, різко виражено почервоніння кон'юнктів. З'являється корева висипка у вигляді дрібних червоних плям, розташованих на слизовій оболонці м'якого та твердого піднебіння. Ці плями частіше локалізуються на слизовій оболонці щік. Вони являють собою дрібні білясті, що злегка піднімаються над рівнем слизової оболонки цятки, оточені вузькою червонуватою облямівкою, і міцно сидять на слизовій оболонці. За зовнішнім виглядом нагадують манну крупу або висівки. Наприкінці початкового періоду (3-4-й день) температура тіла знижується, потім з появою корової висипки знову підвищується до більш високих цифр. Загальна інтоксикація й поразка дихальних шляхів підсилюються.
Через 3-4 дні елементи висипки бліднуть, на їх місці залишаються буруваті плями - пігментація, На місці висипу надалі спостерігається висівкоподібне лущення (на обличчі і тулубі). Характерний виражений кон'юнктивіт, іноді з гнійним виділенням, склеює вії вранці. У деяких хворих відзначаються болі в животі, пронос.
Лікування кору
Хворих на кір лікують вдома. Госпіталізації підлягають хворі з ускладненим кором. Під час гарячкового періоду рекомендується постільний режим. Ліжко ставлять головним кінцем до вікна, щоб світло не потрапляло в очі. Хворому дають велику кількість рідини, фруктових соків, вітаміни, при наполегливому сухому кашлі - відхаркувальні засоби. В очі закапують альбуцид 3-4 рази на день.
Надійним методом попередження кору є імунізація живою вакциною. Щеплення забезпечує захисний ефект протягом близько 15 років. Живу вакцину не призначають вагітним жінкам, хворим на туберкульоз, лейкоз, лімфомою, а також ВІЛ-інфікованим. Перше щеплення проводять дітям у віці близько 1 року, друге щеплення роблять дітям у віці 15-18 міс.
Как сохранить зрение за школьной партой
Существуют заболевания, которые чаще всего развиваются в школьные годы. Среди них - близорукость и астигматизм, занимающие одни из первых мест. Как их избежать?
При близорукости (миопия) плохо различаются предметы, расположенные на дальнем расстоянии. Как объясняют офтальмологи, изображение приходится не на определенную область сетчатки, а расположено в плоскости перед ней, поэтому оно воспринимается как нечеткое. Происходит это из-за несоответствия силы оптической системы глаза и его длины. Обычно при близорукости размер глазного яблока увеличен, и чем больше это увеличение, тем сильнее близорукость.
Астигматизм связан с нарушением формы хрусталика или роговицы, в результате чего теряется способность к четкому видению (предметы видятся расплывчатыми). Заболевание развивается из-за давления глазных век на глазное яблоко, неправильного положения или сильного приближения глаз к предметам. Школьники зачастую испытывают головные боли, быстрое утомление глаз при чтении и работе за компьютером.
Рост этих заболеваний вызывает тревогу у офтальмологов. По их мнению, основные причины - длительная работа школьников с предметами, находящимися на близком расстоянии от глаз (чтение, письмо, черчение), особенно при неправильном освещении и плохих гигиенических условиях. С введением информатики в школах и повальным увлечением детей компьютерными играми положение стало еще более серьезным.
Лучшим средством профилактики глазных заболеваний считается правильная организация рабочего места в комплексе с тренировкой мышц глаз и отдыхом. По словам специалистов, книги и тетради должны находиться не ближе чем в 30 см от глаз. Большая роль отводится освещению: идеально, если ребенок сидит у окна, когда естественный свет (или свет настольной лампы) падает слева только на рабочую поверхность, не попадая в глаза.
"Следует свести к минимуму занятия на компьютере (не более 10-20 минут в день) и просмотр телевизора. Что касается прогулок, то свежий воздух - залог нормального развития ребенка. Прогулки (не менее полутора часов в день) и занятия спортом помогут ему справиться с учебными нагрузками, увеличат работоспособность и снизят утомляемость", - рекомендует Татьяна Клименко, руководитель отделения ФГУ "ГНЦ социальной и судебной психиатрии им.В.П.Сербского" Росздрава.
Родителям необходимо уделить внимание питанию ребенка. Так, для улучшения зрения диетологи советуют включить в рацион школьника творог, кефир, отварную рыбу, говядину и говяжий язык, индейку, морковь и капусту, а также чернику, бруснику и клюкву.
Кроме того, специалисты рекомендуют детям выполнять упражнения для глаз. К примеру, сделать круговые движения открытыми глазами сначала по часовой стрелке, затем против. "Для смены фокуса желательно в течение двух-трех минут смотреть попеременно на предметы, расположенные вдали, и на те, которые расположены прямо перед вами, а также вверх, вниз, вправо и влево", - комментирует Борис Малюгин, доктор медицинских наук, заместитель генерального директора по научной работе ГУ МНТК "Микрохирургия глаза" им.С.Н.Федорова.
ТУБЕРКУЛЬОЗ
Туберкульоз – інфекційне захворювання людини, тварин, риб, яке викликається бактерією туберкульозу (паличкою Коха).Туберкульоз – інфекційне захворювання людини, тварин, риб, яке викликається бактерією туберкульозу (паличкою Коха).
Туберкульоз не має "адреси”, "посади”, не має "паспорта”, не розрізняє соціального статусу і однаково небезпечний для усіх.
Туберкульозом захворіти може кожен!
Як показали проведені дослідження, сьогодні має місце недостатня інформованість населення України з питань профілактики, лікування та боротьби з туберкульозом. Щоб зупинити та перемогти туберкульоз усі мають зрозуміти, що без обізнаності населення про туберкульоз, боротьба з ним приречена на невдачу.
В Україні в 1995 р. зареєстрована епідемія туберкульозу, яка і донині невпинно прогресує. За роки епідемії показник захворюваності на туберкульоз збільшився в 1,7 рази, смертності – в 1,5 рази. Кількість хворих на туберкульоз складає близько 1,4 % населення України. Україна по рівню смертності від туберкульозу займає перше місце в Європі.
Джерело інфекції – хвора людина (на відкриту бактеріальну форму туберкульозу), 55 видів тварин, 25 видів птахів, а також заражені продукти тваринного і рослинного походження, грунт, органічні і неорганічні речовини, в яких живе, розмножується та зберігається збудник туберкульозу. Туберкульозна паличка вражає всі органи і системи людського організму.
Шляхи передачі. Найчастіше зараження туберкульозом відбувається повітряно-крапельним, повітряно- пиловим, рідше харчовим, контактно-побутовим шляхом. Бактерії туберкульозу можуть виділятися під час кашлю з мокротинням, слиною, а також під час співу, розмови. Зараження може відбуватися під час безпосереднього контакту з хворим (під час поцілунків) і опосередковано (через забруднені предмети вжитку – книги, рушники, посуд, продукти, особливо молочні). За добу хворий з легеневою формою туберкульозу виділяє 15-20 млн. бактерій туберкульозу. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10-15 осіб.
Збудник туберкульозу дуже стійкий до впливу навколишнього середовища: у грунті зберігається до 1-2 років, у вуличному пилу – до 10 діб, річковій воді – до 5 міс., в умовах кімнатної температури (темному місці) залишається життєздатним протягом 4 міс., при розсіяному світлі – до 1,5 міс. Ультрафіолетове проміння вбиває його через 2-3 хв., кип’ятіння – протягом декількох хвилин.
ЗАЩИТИ СЕБЯ ОТ СПИДА.
СПИД –одна из важнейших и трагических проблем,возникших перед человечеством в конце ХХ века. Это чума ХХ века, унесшая много человеческих жизней.
Синдром приобретенного иммунодефицита (СПИД) представляет собой заболевание с глубоким поражением системы клеточного иммунитета человека,клиничски проявляющееся развитием прогрессирующих инфекционных и злокачественных новообразований.
Возбудитель – вирус имунодифицита человека (ВИЧ),который поражает белые кровяные тельца в крови и вызывает их гибель, тем самым резко снижая сопротивляемость организма.ВИЧ уничтожается при стерелизации ,а также в правильно подобранном обеззараживающем средстве.
Пути заражения.Известны три пути заражения ВИЧ:
-половой-при незащищенном половом акте с человеком,живущим с ВИЧ;
-через кровь-при использовании игл для внутривенного введения лекарств и наркотиков,которыми ранее пользовался человек,живущий с ВИЧ,при переливании зараженной донорской крови;при проколах кожи;
-от матери,инфицированной ВИЧ к ребенку во время беременности и /или кормления грудью.
Заразиться ВИЧ можно только в том случае ,если жидкости организма инфицированного человека(кровь,сперма,влагалищные выделения,грудное молоко) попадут на слизистые оболочки или в организм здорового человека.
Если человек заражен ВИЧ,это невсегда означает,что он болен СПИД.Вначале этот человек является только носителем вируса,и какие-либо признаки болезни могут отсутствовать. Но важно помнить ,что с момента попадания вируса в организм человека (независимо от стадии процесса) при несоблюдении определенных мер предосторожности он может передавать вирус здоровым людям.
Наличие вируса в крови не означает, что человек беспомощен и что следует отказаться от своих планов и интересов,от учебы,работы и развлечений,от любви и секса.Иногда могут пройти годы,прежде чем у человека,в чьем организме присутствует ВИЧ,действительно появятся симптомы заболевания СПИД.Существует много способов укрепить иммунную систему и продлить здоровье и жизнь.Человеку живущему с ВИЧ,следует заботиться о своем душевном и физическом здоровье,отказаться от курения и употребления алкоголя.Важно организовать полноценное питание,избегать стрессов,не отказать сибе в отдыхе,движении на свежем воздухе,развлечениях и общении.
Помните , что ВИЧ не передается бытовым путем(то есть при рукопожатиях,поцелуях,совместном пользовании душем и бассейном.через общую посуду,бумажные деньги и монеты,полотенце,мыло ит.д.)
Лечение: на современном этапе уже существуют препараты, позволяющие усранять проявление СПИД и снова возращать пациента на стадию ВИЧ-носительства.
Значення профілактичних щеплень у дітей.
Метою імунізації є захист дитини від різних захворювань,які для дитини є небезпечними,бо часто мають тяжкий перебіг хвороби.У разі імунізації дитині вводять вакцину,яка містить дуже ослаблені і нешкідливі різновиди тих мікроорганізмів,які провокують виникнення небезпечних хвороб.Вакцина надто слабка,щоб викликати інфекційне захворювання,але у відповідь на її введення організм виробляє антитіла,які в майбутньому забезпечать захист від конкретної хвороби,тобто імунітет. Імунізацію проводять у визначені вікові періоди життя дитини.
Згідно Наказу №48 МОЗ України від 03.02.2006 р. «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» затверджено календар профілактичних щеплень в Україні,який передбачає обов’язкову імунізацію з метою попередження таких інфекцій: туберкульоз,кір,краснуха, паротит,гемофільна інфекція,поліомієліт, дифтерія,правець,гепатит.Рекомендовані та дозволені до застосування в Україні також вакцини проти деяких інфекційних хвороб,які легко поширюються,вважаютьсяепідемологічно небезпечними і можуть привести до тяжких наслідків:грип,гепатит А,вітряна віспа.
Профілактичні щеплення є безпечними й абсолютна більшість дітей їх легко переносить.У рідких випадках діти після імунізації можуть легко слабувати:вередувати,дещо гірше їсти,у них на короткий час може бути незначне підвищення температури тіла.
На місці ін’єкції може утворитися невелика припухлість ,яка зникне за кілька тижнів і не потребує якогось втручання.Вакцина кору може зумовити через 7-10 днів легку висипку,підвищення температури.Можна дати вікову дозу жарознижувального препарату. переконайтеся, що дитина п’є достатньо рідини.Після імунізації паротиту (свинки) через тпри тижні може зявитися припухлість унизу обличчя ,яка через кілька днів зникне. Якщо ж будь інші симптоми чи температура тіла дитини буде понад 38 С-викликайте лікаря..
Проконсультуйте дитину у лікаря перед щепленням,щоб уникнути можливих ризиків від імунізації. Дитина має прйти медичний огляд перед щепленням,на якому лікар обов’язково виміряє температуру,а також проінформує батьків щодо можливих проявів побічної дії препаратів у післявакцинаційному періоді.
Батьки підписують медичну документацію,в якій лікар здійснює відповідальний запис про інформування щодо можливих проявів побічної дії та про дозвіл на проведення щеплення.
Медичні протипоказання до щеплень кожній конкретній дитині встановлюються комісією з питань щеплень у дитячій поліклініці.
" Обережно: сказ!"
Сказ залишається одним з найбільш небезпечних інфекційних (зоонозних) захворювань у більшості країн світу, в тому числі й в Україні. Це пов’язано з тим, що лікування від цього захворювання немає, воно завжди закінчується летально. Причому людина помирає протягом 4-5 днів у важких муках
Останніми роками в Україні різко погіршилась епідемічна ситуація зі сказу, яка пов’язана з епізоотією сказу серед лисиць та різким ускладненням ситуації серед домашніх і бродячих тварин. Лише за останніх 20 років в Україні зареєстровано 46 випадків сказу людей у 19 областях. Не реєструвались випадки в 5 областях, у тому числі і в Тернопільській та містах Києві і Севастополі. У 2007 році зареєстровано вісім випадків сказу, в 2008-му — два, у 2009-му — один.
Якщо в 90-х роках та на початку 2000-го в Україні реєструвались щорічно 400-500 випадків сказу серед тварин, то в 2007-му — 2170, 2008-му — 1795. Основним джерелом сказу в природі залишаються дикі тварини, переважно лисиці, але найбільшу загрозу становлять все-таки домашні. З цієї групи тварин найчастіше причиною смерті людей є саме коти, адже вони інколи контактують з лисицями в місцях полювання на мишовидних гризунів.
Проте ризик захворіти й померти від цього захворювання існує постійно. Люди після укусів котів, як правило, не зверталися своєчасно за медичною допомогою і були госпіталізовані вже на фоні клінічних проявів сказу, коли врятувати життя неможливо.
У 2009 році в медичні заклади по Україні за допомогою звернулось понад 100 тисяч осіб, покусаних тваринами, найчастіше безпритульними та хворими на сказ. З них кожен п’ятий отримав профілактичні щеплення проти цієї хвороби.
Яка ж ситуація із захворюванням на сказ у нашій області? Епідемічна ситуація в області благополучна (сказ серед людей не реєструється більше 40 років). Останній випадок смерті людини від цієї хвороби був зареєстрований ще в 70-х роках. А епізоотична ситуація неблагополучна з тенденцією до поліпшення за останні 2 роки.
Якщо в 90-х рр. та на початку 2000-го фахівці служби державної ветеринарної медицини в області не реєстрували в окремі роки випадків сказу серед тварин або лише поодинокі, то ситуація в 2005—2009 рр. різко погіршилась.
Пік захворюваності: 2005 рік — 42 випадки, 2006-й — 47, 2007-й — 82, 2008-й — 24, 2009-й — 16 випадків. За два з половиною місяці цього року зареєстровано 3 випадки (бродячий кіт у Гусятинському районі, хом’як і кіт у Бучацькому).
Останніми роками трапляються випадки вже у містах і навіть в обласному центрі. В окремих районах сказ виявляється в кожному 2-3 дослідженому патматеріалі тварин. Це свідчить про наближення сказу серед тварин до людей, у тому числі тих, які проживають на міській території. На сьогодні в районах області відсутні притулки для бродячих тварин та бригади з їхнього відлову.
Хоч основним джерелом сказу є лисиці, але трапляється і серед собак, котів, сільськогосподарських тварин.
У 2009 році в лікувально-профілактичні заклади області за медичною допомогою з приводу укусів тварин звернулось 1733 особи, з них 433 — отримали профілактичні щеплення проти сказу.
Що необхідно знати про сказ і як вберегтись населенню від нього?
Сказ, або водобоязнь, — особливо небезпечне, гостре, заразне, надзвичайно важке і невиліковне захворювання, яке неминуче закінчується смертю. Хворіють на нього люди і всі теплокровні тварини. Особливо небезпечні лисиці та безпритульні тварини, які не щеплені проти сказу.
Збудник сказу є в слині і мозку хворої тварини або клінічно здорової вже за 10 днів до появи ознак хвороби, тобто, на перший погляд, цілком здорової тварини.
Перебіг сказу в різних тварин має свої особливості. Загальноприйнятними є зміна поведінки, збудження, слиновиділення, блювання, параліч м’язів.
Сказ у лисиць протікає своєрідно. Хворі тварини не нападають на людей, не завдають їм важких укусів, не бояться нікого, не збуджені, забігають у населені пункти.
Що необхідно робити, коли вас покусала тварина?
Перш за все необхідно якомога швидше промити рану водою з милом, обробити краї 5%-вим розчином йоду, накласти стерильну пов’язку і звернутись у травматологічні пункти (відділення) лікарні за медичною допомогою або до найближчого лікувально-профілактичного закладу.
У випадках укусів дикими, безпритульними тваринами за порадою лікаря-травматолога пройти курс антирабічних щеплень у стаціонарному відділенні медичного закладу, адже ці щеплення є на сьогодні єдиним ефективним засобом профілактики, щоб не померти від сказу.
Тварину, яка вкусила, в жодному разі не слід вбивати. Її необхідно ізолювати, встановити за нею нагляд ветеринарного працівника протягом 10 днів, тобто максимального терміну появи клінічних ознак сказу у тварин.
Необхідно також щорічно проводити щеплення собак проти сказу, а при появі клінічних ознак захворювання доставляти тварину для огляду у ветеринарну установу. Слід дотримуватись правил утримання та вигулу домашніх собак і котів, не створюючи небезпеку оточуючим.
Увага! Педикульоз!
Педикульоз – паразитарне захворювання шкіри, викликане вошима. Педикульоз частіше розвивається при несприятливих гігієнічних умовах, неохайності, у місцях проживання великого скупчення людей (гуртожитки, казарми, школи, дитячі садочки).
Прояви хвороби і її перебіг.
Інкубаційний період від моменту зараження до появи симптоматики може продовжуватися до 30 днів і більше.
Головна вошивість. Найчастіша локалізація вошей і гнід – скроні і потилична ділянка, рідше інші ділянки голови, брови, вії. Шкірна сверблячка, розчухи, дерматит, явища екзематизації, вторинна піодермія. На шиї плями, папули, екскоріації, кірочки, везикули, мокнення, лущення в різній кількості і комбінації. Волосся може злипатись, утворюється неприємний запах, виникає регіональний лімфаденіт.
{C}{C}
{C}
Одежна вошивість. Воші знаходяться в складках і швах одежі і тому зміни шкіри частіше виявляють на плечах, верхній частині спини, аксилярних ямках, животі, поперековій ділянці, пахово-стегнових складках. В цих місцях судинні плями, папуло-уртикарні елементи, розчухи, вторинна піодермія, ділянки ліхеніфікації із розчухами, лущення, колір шкіри брудно-сірий, світло-коричневий. В місцях ураження тривалий час залишаються гіперпігментовані плями.
Лікування призначається лікарем. На шкіру наносять 20% водно-мильну емульсію бензилбензоату на 30 хв. і змивають теплим водним розчином 5-8% оцтової кислоти. Застосовують нітіфор, педілін, дезоцид, шампунь „СІД”, аерозолі „Пара-плюс”, „Спрей-пакс” тощо. Одночасно проводиться знищення вошей у волоссі, на тілі людини, у білизні, одязі й інших предметах. При лобковому педикульозі одночасно проводять лікування статевих партнерів, для запобігання подальшого поширення захворювання. Для лікування педикульозу тулуба буває досить миття з милом, частої зміни натільної та постільної білизни, попередньо підданих дезінфекції.
{C}{C}
{C}
Профілактика: дезінфекція одягу, приміщень, лікування хворих, профогляди в організованих колективах.
